Оформлення договору про надання IT послуг на території України
Центр правового консалтингу
Open/Close Menu Юридическая фирма ЦПК Киев
айті договір

Коли компанія-замовник і програміст укладають не трудові, а ГП-договори (цивільно-правові), виникають нюанси відносно визначення природи, що витікає з цих правовідносин.


Угода на виконання робіт (ГП-договір підряду), в класичному вигляді, – угода, за якою контрагент-підрядник, на свій страх і ризик, зобов’язується виконати за техзавданнням компанії-замовника роботу (виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі і т. п.) і передати результат компанії-замовнику, а він – приймає і оплачує таку роботу.

Інший вид угод – щодо надання послуг – це угода, за якою контрагент-виконавець за техзавданням компанії-замовника, повинен надати послугу, а компанія-замовник зобов’язується її сплатити.


Ключовою відмінністю між такими договорами будуть предмет і порядок оплати: для підряду предметом буде результат проведеної роботи, і оплачуватися буде конкретний фізично наявний продукт; для договору на надання послуг предметом буде сам процес надання послуг, який, відповідно, і повинен буде оплачуватися.


У сфері інформаційних технологій, в кожному конкретному виді діяльності, можна побачити наскільки різноманітна правова природа. Так, якщо завдання виконавця – постійна підтримка, вдосконалення готового програмного продукту, виявлення і усунення дефектів і т.д., а оплачується час, протягом якого він виконує завдання, то зі стовідсотковою точністю можна визначити, що ці відносини оформлені договором про надання послуг. Якщо ж перед програмістом поставлена задача розробки програми, з передачею програмного/вихідного коду (результату) це буде договір про виконання робіт. Втім, не виключаються і “змішані договори”, наприклад, виконавець зобов’язується розробити програмний продукт і в подальшому забезпечувати постійну програмну підтримку.

Встановлення правової природи договору має значення при виборі назви і визначенні предмета угоди, і часто грає роль в податкових відносинах.

Наприклад, для мінімізації ризику визнання ГП-відносин трудовими, і уникнення звинувачень в ухиленні від податків і порушень трудового законодавства, краще укласти саме договір підряду. Тоді, незалежно від кількості витрачених годин, предметом оплати буде результат роботи, оплата буде проведена на підставі Акту виконаних робіт, а сам процес виконання залишиться за межами договору.


З огляду на практику буквального підходу контролюючих органів і частої формалізації господарських відносин, формулювати положення в договорі треба чітко.

Крім вищезгаданої специфіки Айті-договорів, дуже часто Айті-компанії укладають договори не в письмовій формі, а через обмін скан-копіями по імейл або взагалі узгодивши лише основні умови по імейл. Проте, законодавством України не передбачено укладення договору шляхом обміну скан-копіями. Договір повинен бути укладений у письмовій формі, у паперовому вигляді.

Перед укладенням договору неодмінно слід визначитися з авторськими правами. Комп’ютерні програми є об’єктами авторського права з відповідними правовими наслідками. Автором ПЗ може бути тільки фізична особа. Юрособа, в більшості випадків, отримує права на АйТі-продукт вже за договором з автором, тому слід пам’ятати і не випускати з уваги, що розробник первинно володіє усіма авторськими правами на продукт (особистими немайновими і майновими).


Укладати авторські договори слід неодмінно із зазначенням переліку майнових прав. Як вже говорилося, АйТі-компанії можуть встановлювати відносини з програмістами на основі трудових контрактів, або, що є більш поширеним і прийнятним, – по ГП-договорам. У будь-якому випадку, згідно із законодавством України, майнові права належатимуть спільно розробнику і роботодавцю (замовнику), якщо в договорі не передбачено інше. На жаль, компанії-замовники ПЗ не вважають за потрібне приділяти увагу належному оформленню регулювання майнових прав, вважаючи створені програмістами продукти апріорі своїми. Надалі з’являється безліч проблем у використанні ПЗ, в т.ч. виникають судові спори. Тому, ще до укладення договору про спільну розробку, все слід врегулювати.


Що прописувати в IT-договорах

  1. Положення про обов’язки належним чином зареєструвати авторські права на ПЗ, щоб уникнути додаткових юридичних ризиків.
  2. Оскільки програмне забезпечення є складним об’єктом, для його створення необхідні різні навички по етапах створення проекту, розробки дизайну, безпосередньо програмування, тестування, документування тощо, необхідно чітко визначити предмет договору і обсяг роботи (бажано відповідно до технічного завдання). У договорі має бути чітко прописано, чи можуть будь-які частини ПЗ бути використані окремо, а права щодо окремих частин – відчужені або передані третім особам.
  3. В угоді повинен бути встановлений чіткий і змістовний обсяг обов’язків сторін. Зокрема, безпосередньо обов’язки по якісному та своєчасному створенню ПЗ в терміни та у відповідності з угодою між ними і т.п.

Права ж зазвичай оформляються більш коротко. Це можуть бути права на запит інформації, необхідної для здійснення спільної діяльності; самостійного використання ПЗ з метою, не пов’язаною з отриманням прибутку і ін.

  1. Повинна бути визначена приналежність виняткових прав співавторів в пропорціях і в залежності від їх внеску в ПЗ.

Так само вирішуються і питання розподілу прибутку. Сторони можуть закріпити регулярні систематичні виплати, або зафіксувати виплату одній зі сторін у твердій сумі.

  1. Необхідно визначити права сторін по використанню програми, її модифікації, створення похідних творів тощо.
  2. Слід включити в договір положення про те, що обмін розробленими відповідно до технічного завдання частинами ПЗ повинен відбуватися шляхом підписання актів прийому-передачі по кожному етапу робіт.
  3. Логічно буде включити розділ “переважні права”. У разі якщо одна зі сторін має намір продати належні їй виключні майнові права, інша обов’язково повинна мати переваги перед третіми особами з придбання таких прав.
  4. Необхідний розділ про конфіденційність (або сторони можуть підписати окрему угоду про нерозголошення – NDA), оскільки сторони працюватимуть з цінною інформацією.
  5. Встановити відповідальність Сторін за прострочення виконання зобов’язань по етапах розробки ПЗ, а також в разі, якщо своїми діями учасник порушує права третіх осіб. Це може бути штраф, а також відшкодування збитків винною стороною учасникам спільної діяльності.
  6. Оскільки багато договорів про розробку ПЗ укладаються із зарубіжними замовниками, то необхідно звернути увагу на деякі особливості ЗЕД-контрактів в сфері АйТі:

– правом договірних сторін слід вказувати українське право;

– визначити суд, який розглядатиме можливий спір. Є три варіанти: суд України; суд країни контрагента-замовника і комерційний арбітраж (третейський суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд – МКАС). Краще за замовчуванням намагатися встановити право України і місцевий суд. Це вигідно з двох причин, по-перше, розгляд в українському суді значно дешевше розгляду у МКАС або іноземних судах (як по сумі судового збору, так і по юрсупроводу такої справи); по-друге, якщо підписаний акт про виконання послуг (або робіт), то якщо він не буде сплачений протягом 90 днів, на виконавця будуть накладатися штрафні санкції і тільки звернення до суду може це зупинити і тут ми повертаємося до попереднього пункту – в Україні це дешевше. Але є і мінуси, тому що виконати рішення українського суду за кордоном досить складно. В такому випадку, рекомендується місцем вирішення спору вказувати арбітраж.

– оскільки більшість банків вимагає надання копії ЗЕД-контракту для зарахування коштів, рекомендується договір відразу робити двома мовами (українською та мовою замовника або англійською).


Ольга Хорошайло, юрист ЮФ “ЦЕНТР ПРАВОВОГО КОНСАЛТИНГУ”


ООО "Центр правового консалтинга". ® ЦПК. 2005-2019. Все исключительные права на весь материал, размещенный на сайте, принадлежат ООО " Центр правового консалтинга ". Размещение материалов сайта на других площадках допускается исключительно при указании прямой видимой ссылки на первоисточник.

Pacta Sunt Servanda