принципиальные изменения в исполнительном производстве
Центр правового консалтинга
Open/Close Menu Юридическая фирма ЦПК Киев

Позиция эксперта: Наиболее принципиальные изменения в исполнительном производстве

«Юридическая газета» №10 от 8 марта 2011 года.

Андрей Коршун — партнер ЮФ «Центр правового консалтинга» 

Текст комменатрия эксперта подается языком оригинала

09 березня 2011 року набирає чинності Закон №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Як вірно зазначає автор статті основними позитивними змінами, яких зазнав Закон, є можливість безпосереднього доступу державного виконавця до баз даних і реєстрів, право державного виконавця на звернення до суду щодо обмеження у праві виїзду боржника за кордон, право накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника без прив’язки до виконання конкретного виду судових рішень, приведення законодавцем положень Закону щодо права державного виконавця входити до житла чи іншого володіння боржника у відповідність до Конституції України.
Звісно, зазначені зміни направлені на прискорення виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), суттєво збільшують обсяг прав державного виконавця при проведенні виконавчого провадження, але їх ґрунтовний аналіз і практична реалізація — це справа майбутнього.
При цьому, не безспірною є позиція автора щодо приведення законодавцем положень Закону відносно права державного виконавця входити до житла чи іншого володіння боржника у відповідність до Конституції України.
Адже, відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», в попередній редакції, державний виконавець має право звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
При цьому, порядок вирішення зазначеного питання, визначався ст. 376 ЦПК України.
Також автор зазначає, що п. 6 ч. 3 ст. 11 нової редакції Закону державному виконавцю надано право накладати арешт на кошти боржника без прив’язки до виконання конкретного виду судових рішень.
Проте, зі змісту ст.ст. 52, 57 Закону 2677-VI випливає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Отже, зазначені норми Закону дають підстави вважати, що накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, здійснюється державним виконавцем в процесі виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів майнового характеру, а накладення арешту на кошти боржника по виконанню судового рішення про зобов’язання вчинити певні дії, поновлення на роботі тощо навряд чи буде обґрунтованим і призведе до його реального виконання.
Крім зазначеного, однією із основних, на нашу думку, новацій нової редакції Закону є скорочення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання (ст. 22 Закону), а також визначення строків, з настанням яких починається відлік строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання.

ООО "Центр правового консалтинга". ® ЦПК. 2005-2019. Все исключительные права на весь материал, размещенный на сайте, принадлежат ООО " Центр правового консалтинга ". Размещение материалов сайта на других площадках допускается исключительно при указании прямой видимой ссылки на первоисточник.

Pacta Sunt Servanda