Определение базы налогообложения НДС. Соотношение в применении обычных цен и таможенной стоимости - сpk.ua
Центр правового консалтинга
Open/Close Menu Юридическая фирма ЦПК Киев

Определение базы налогообложения НДС. Соотношение в применении обычных цен и таможенной стоимости

«Юридическая газета» №45 от 9 ноября 2010 года 

НОНКО Артур – управляющий партнер ЮФ «Центр правового консалтинга», к.ю.н.

ПОЛЯНИЧКО Антон – Заместитель начальника отдела обеспечения работы IV судебной палаты ВАСУ

 Текст статьи подается языком оригинала

За загальним правилом, установленим пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, під час вирішення спорів, пов’язаних із визначенням бази оподаткування податком на додану вартість, слід ураховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються. Якщо судом буде встановлено заниження платником податку договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування в таких операціях повинна визначатися за звичайними цінами.

Інші випадки застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування податком на додану вартість встановлені пунктами 4.2, 4.8, 4.9, підпунктом 7.4.1, пунктами 8-2.3 та 9.3 Закону.

Перелік випадків застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування податком на додану вартість є вичерпним.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону поняття звичайних цін для цілей оподаткування податком на додану вартість розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, зокрема положень Митного кодексу України, не передбачено чинним законодавством. Відповідно до наведеного митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України.

Ціна придбання товарів на митній території України також не є достатнім показником для визначення звичайної ціни таких товарів під час їх подальшого перепродажу платником податків.

Водночас, непоодинокими є випадки, коли органи державної податкової служби при проведенні перевірок платників податків використовують митну вартість як єдиний і вичерпний доказ рівня звичайних цін на певні товари.

Найчастіше митні органи визначають митну вартість як звичайну ціну поставки на митній території України таких товарів, як автомобілі, побутова техніка тощо.

Судова практика у відповідній категорії спорів складається таким чином, що митна вартість не визнається звичайною ціною поставки товарів на території України. Зокрема, Вищий адміністративний суд України в ухвалах по справі № К-394/07 від 27 травня 2009 року (номер ЄДРСРУ 3873984) та по справі № К-25366/08 від 12 травня 2010 року (номер ЄДРСРУ 9620079) зазначив, що позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

При визначенні рівня звичайних цін на товар необхідно, перш за все, використовувати інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Водночас, подекуди продаж товарів на митній території України за цінами, нижчими від митної вартості, може бути частиною схеми уникнення недобросовісних суб’єктів господарювання від податків.

Прикладом може бути схема із ввезення на митну територію України автомобілів. Основні риси відповідної схеми такі.

Суб’єкт господарювання занижує контрактну вартість автомобіля при його імпортуванні в Україну. При цьому погоджується з нарахуваннями митних платежів та податку на додану вартість, виходячи з митної вартості, визначеної йому митним органом. Ця вартість є набагато більшою за договірну.

В той же час, сплативши відповідні платежі на митниці, суб’єкт господарювання в подальшому продає імпортовані автомобілі афілійованій структурі за ціною, трохи вищою за договірну вартість, але набагато нижчу за митну.

В результаті такої операції (формально не збиткової) виникає від’ємне значення між сумою ПДВ, сплаченого при імпорті автомобілів на митниці, та сумою ПДВ, нараховану при поставці цих же автомобілів на митній території України. Це від’ємне значення суб’єкт господарювання заявляє до бюджетного відшкодування.

Податковий орган під час перевірки такого суб’єкта господарювання виходить із того, що при поставці автомобілів на митній території України було занижено базу оподаткування з ПДВ. На думку податкового органу, суб’єкт господарювання повинен був нараховувати ПДВ, виходячи не з ціни продажу автомобіля на території України, а з його митної вартості. При цьому податковий орган посилається на порушення суб’єктом господарювання норми п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Податковий орган вважає, що база оподаткування при поставці товару на митній території України повинна бути не меншою за митну вартість такого товару при його імпорті.

Водночас, як уже зазначалося, такі висновки не мають під собою законодавчого підґрунтя.

Проте законодавець планує змінити законодавство в цій частині. Зокрема, проектом податкового кодексу передбачається, що база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, буде визначатися виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів/послуг згідно із законодавством (пункт 188.1. статті 188 проекту податкового кодексу).

Наявність такого положення у чинному законодавстві може мати негативні наслідки для суб’єктів господарювання – імпортерів, оскільки фактори формування цін на внутрішньому ринку не завжди пов’язані виключно з факторами їх формування зовні. Тим більше, коли такі ціни формуються в адміністративному порядку. Досить часто виникає ситуація, коли внутрішні ціни на імпортовані товари є нижчими за ціни на ідентичні товари у країнах, де вони виробляються. Саме внутрішній ринок має формувати ціну на товари.

Отже, чи дійсно, відсутність норми у чинному законодавстві про те, що звичайні ціни для імпортованих товарів при їх подальшому постачанні в Україні повинні бути не нижчими за їх митну вартість, є суттєвою перешкодою для обґрунтування податковими органами порушення податкового законодавства у ситуації, що розглядається?

На наш погляд, для визначення рівня звичайних цін при поставці в Україні автомобілів, побутової техніки та інших товарів із відкритим ринком роздрібних цін податкові органи не повинні прив’язуватися саме до митної вартості.

Адже рівень звичайних цін на такі товари достатньо прогнозований, оскілки такі товари широко рекламуються у засобах масової інформації, в мережі Інтернет тощо.

Крім того, автомобілі для їх експлуатації потребують державної реєстрації. При цьому сплачується збір до Пенсійного фонду в розмір 3 % від вартості автомобіля. Дані про розмір сплаченого збору до Пенсійного фонду наявні в органах МРЕВ. Виходячи з цих даних (що ґрунтуються на експертній оцінці транспортних засобів) цілком можливо встановити рівень звичайних цін на автомобілі в Україні.

Отже, не завжди шлях найменшого опору є правильним. Дійсно, вивчати рівень справедливих ринкових цін важче, ніж взяти митну вартість, за якою товар був ввезений в Україну. Однак чітке дотримання законодавчих норм вимагає застосовувати їх так, як це передбачено нормативними актами, а не так, як це простіше державним органам.

Сподіваємося, що в подальшому спори розглядуваної категорії будуть наповнюватися належною доказовою базою, що дозволить судам приймати обґрунтовані рішення з урахуванням усіх обставин справи.

ООО "Центр правового консалтинга". ® ЦПК. 2005-2019. Все исключительные права на весь материал, размещенный на сайте, принадлежат ООО " Центр правового консалтинга ". Размещение материалов сайта на других площадках допускается исключительно при указании прямой видимой ссылки на первоисточник.

Pacta Sunt Servanda