Влиянеие вступления в силу Налогового Кодекса Украины на финансовые показатели деятельности юридической компании - сpk.ua
Центр правового консалтинга
Open/Close Menu Юридическая фирма ЦПК Киев

Влиянеие вступления в силу Налогового Кодекса Украины на финансовые показатели деятельности юридической компании

 «Юридическая газета» №51-52 от 21 декабря 2010 года.

Артур Нонко, к.ю.н., управляющий партнер ЮФ «Центр правового консалтинга»

Текст комменатрия предоставляется языком оригинала

Мабуть, багато хто з колег останнім часом вже задавав собі питання, а чи не вплине набрання чинності Податковим кодексом України (далі – ПК України) на фінансові показники діяльності його компанії та чи не треба щось змінювати у зв’язку з цим.
1.Якщо вести мову про юристів, які віддавали перевагу самостійній фаховій роботі без обтяження себе клопотами щодо створення юридичної фірми чи участі в інших формах організації юридичного бізнесу, де стороною у правовідносинах виступає саме юридична особа, то найбільш поширеними на практиці були три способи такої організації роботи та надання юридичних послуг, а саме:

  • у якості приватних підприємців, які, зазвичай, перебували на спрощеній системі оподаткування (для тих, у кого виручка не перевищувала 500 тис. гривень за рік), а інколи – на загальній системі оподаткування;
  • у якості адвокатів, що в розумінні податкового законодавства вважалися особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність;
  • за цивільно-правовими договорами (при цьому така діяльність юристів не повинна була носити системний характер та мати ознаки підприємницької діяльності, тому йдеться про разові послуги).

Зрозуміло, що суто з економічних причин більшість із юристів, які займалися самостійною організацією власної діяльності, обирали статус приватних підприємців та спрощену систему оподаткування. Досить поширеною була й практика, коли юристи, маючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, не ставали на облік до відповідної податкової інспекції як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, а реєструвалися у якості приватних підприємців та обирали спрощену систему оподаткування. Так, виходячи із змісту п.5.9. Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів) (наказ ДПА України від 19.02.1998 р. № 80) чинним ще на сьогодні нормативно-правовим актом допускалася ситуація, коли фізична особа зареєстрована як підприємець могла здійснювати незалежну професійну діяльність. У цьому випадку така фізична особа обліковувалася в органах державної податкової служби як фізична особа — підприємець. Враховуючи наявність спрощеної системи оподаткування, за умови відповідності вимогам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», така особа могла отримати статус платника єдиного податку.
Невизначеність подальшої «долі» спрощеної системи оподаткування та можливості перебування на ній приватних підприємців, що надають послуги у галузі права, певною мірою створює ситуацію, коли колегам, які віддавали перевагу саме такому способу організації своєї роботи, необхідно замислитися, а що ж станеться, якщо протягом першого кварталу 2011 року все-таки незважаючи на спротив «підприємців-спрощенців» влада суттєво обмежить можливості перебування приватними підприємцями на цій системі, в тому числі й тих, хто надає послуги у галузі права.
Враховуючи зміст положень ПК України стосовно оподаткування доходів, отриманих фізичними-особами – підприємцями від провадження господарської діяльності (стаття 177 ПК України), та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (стаття 178 ПК України), юристи фактично будуть змушені обирати чи залишатися у статусі приватних підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, чи реєструватися у якості осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (за умови наявності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю). Більше того, необхідно враховувати, що ПК України зобов’язує осіб, які отримали свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, протягом 10 календарних днів стати на облік в органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання (пункт 65.1. статті 65 ПК України).
Який податковий режим краще? Кожен сам буде відповідати на це запитання для себе. На мій погляд, враховуючи переваги статусу адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру», Господарського процесуального кодексу України тощо, відмінності, встановлені ПК України, щодо визначення витрат, які можуть бути враховані у зменшення доходу, отриманого від здійснення діяльності, відсутність необхідності сплачувати авансові платежі з податку, є вагомими аргументами на користь обрання податкового режиму оподаткування доходів як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
В аспекті осіб, які не хочуть займатися власним юридичним бізнесом, але працюють за фахом, необхідно також згадати про окремий, значний сегмент правників, які не зважились на самостійну роботу на ринку юридичних послуг та обрали з тих чи інших причин статус найманого працівника та трудові відносини з роботодавцем. Принципових змін щодо оподаткування доходів, що отримуватимуться такими юристами, у вигляді заробітної плати та інших доходів, пов’язаних із виконанням ними трудових функцій, ПК України не несе. За виключенням, можливо, того, що як це вже зазначалося вище у коментованій статті, дещо змінилася ставка податку (при отриманні доходу, який перевищує 10 мінімальних зарплат, ставка податку становитиме 17%), замість загальнообов’язкових нарахувань до державних фондів з’явилися єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхові внески до Накопичуваного фонду тощо.
Чи дійсно існують практичні ризики, про які зазначає автор коментованої статті, щодо можливості кваліфікації податковими органами діяльності самозайнятої особи (підпункт 14.1.226 пункту 14.1. статті 14 ПК України) та її правовідносин із споживачем послуг як трудових відносин між працівником та роботодавцем? Наразі, юридично така можливість існує і це передбачено ПК України. Проте, на мій погляд, чинне законодавство дає можливості встановити досить чіткі відмінності між правовідносинами, що базуються на трудовому законодавстві, з одного боку, та цивільному і господарському, з іншого боку. Тому юристам, які здійснюють діяльність у якості самозайнятих осіб, повинно вистачити вагомих аргументів щоби довести податковим органам, що їх діяльність не є виконанням трудових функцій тощо.
2. Якщо ж говорити про юридичні фірми та адвокатські об’єднання, то певні зміни все ж таки відбулись. Як і у випадку з фізичними особами – платниками єдиного податку, юридичним фірмам, що перебували на спрощеній системі оподаткування необхідно визначатись протягом першого кварталу 2010 року, що ж робити далі. Найпростіше, звичайно, не робити нічого, перейти на загальну систему оподаткування, а там видно буде. Проте, якщо серйозно, то необхідно провести досить скрупульозно аналіз структури власних витрат з урахуванням особливості змісту положень розділу ІІІ ПК України та їх розміру, поквартально хоча б за 2010 рік, та порівняти із доходами, отриманими протягом цього ж року, й відповідно оцінити, розмір прибутку та податку, що повинен був би сплачуватися у разі перебування фірми на загальній системі оподаткування. А далі необхідно зробити розрахунок, у якому випадку буде найменше фінансове навантаження, у тому разі, коли доходи фірми будуть виплачуватися через виплату високої заробітної плати, або через використання послуг самозайнятих осіб у галузі права, або через сплату дивідендів. Чи взагалі слід відмовитися від роботи через юридичну фірму, й перейти, наприклад, на здійснення діяльності фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (адвокатами).
Для тих юридичних фірм, що й так перебували на загальній системі оподаткування, необхідно лише відкоригувати структуру власних витрат з урахуванням особливості змісту положень розділу ІІІ ПК України. Вакуум, що виникне у зв’язку із відсутністю фізичних осіб – підприємців, які перебували на спрощеній системі, користуючись послугами яких такі фірми мали змогу фактично з мінімальними фіскальними витратами отримувати готівкові кошти, як і у попередньому випадку може бути заповнений або через виплату високої заробітної плати, або через використання послуг самозайнятих осіб у галузі права, або через сплату дивідендів. Як і у попередньому випадку, відповідь на питання, який із інструментів має мінімальне фіскальне навантаження, можна дати лише після здійснення аналізу структури та розміру витрат кожної юридичної фірми.
Віднесення законодавцем операцій з постачання юридичних (адвокатських) послуг до категорії операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, у першу чергу, є корисним для невеликих юридичних фірм, у яких частка у власних витратах послуг, що придбаваються у постачальників – платників ПДВ, є незначною, й відповідно відсутня можливість формування податкового кредиту, який би компенсував податкові зобов’язання з ПДВ від постачання юридичних послуг. Враховуючи жорстку конкуренцію на ринку юридичних послуг формування ціни для таких юридичних фірм має дуже важливе значення. Й коли клієнт згоден сплачувати певну вартість послуг, наприклад, 1000 гривень за годину, то від відповіді на питання чи ця сума повністю є доходом, чи у ній ще й враховано ПДВ, зобов’язання зі сплати якого не перекриваються податковим кредитом юридичної фірми у звітному періоді, по суті, залежить розмір доходу, який отримає юридична фірма від своїх послуг.
Щодо оподаткування адвокатських об’єднань, то принципових змін у зв’язку із прийняттям ПК України не має. Все залежить від того чи здійснює адвокатське об’єднання господарську діяльність самостійно, чи стороною у правовідносинах виступають безпосередньо адвокати, які входять до складу такого об’єднання.

ООО "Центр правового консалтинга". ® ЦПК. 2005-2019. Все исключительные права на весь материал, размещенный на сайте, принадлежат ООО " Центр правового консалтинга ". Размещение материалов сайта на других площадках допускается исключительно при указании прямой видимой ссылки на первоисточник.

Pacta Sunt Servanda