Проявление недобросовестной конкуренции. Проблемы защиты коммерческой тайны
“Юридическая газета” №45 от 8 ноября 2011 года.
Екатерина Коштуля – юрист ЮФ “Центр правового консалтинга”
Текст статьи подается языком оригинала
Конкуренція є рушійною силою ринкової економіки. Саме вона стимулює виробництво товарів, яких потребує споживач, сприяє встановленню обґрунтованих цін на товари, підвищенню якості товарів, послуг та поліпшенню умов їх реалізації.
Взагалі конкуренцію можна охарактеризувати як змагання між суб’єктами ринку з метою здобуття, завдяки власним досягненням, переваг над іншими суб’єктами ринку, однак варто зазначити, що не завжди такі переваги досягаються легітимними шляхами. Зокрема, швидкий розвиток ринкової економіки або окремої сфери послуг, поява на ринку нових виробників товарів та послуг та, відповідно, встановлення більш жорстких вимог боротьби за споживача, зумовлює прояви недобросовісної конкуренції.
Визначення недобросовісної конкуренції наведено у ч.1 ст. 32 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», відповідно до яких недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим чи іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Зокрема, ст.ст. 16 – 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» до недобросовісної конкуренції прямо віднесені дії щодо неправомірного збирання, розголошення, схилення до розголошення та неправомірного використання комерційної таємниці.
З’ясуємо, що ж відноситься до комерційної таємниці? Варто відмітити, що на даний час відсутній спеціалізований нормативно-правовий акт, що б регулював відносини, пов’язані із комерційною таємницею, але відповідні норми містяться у Цивільному кодексі, Господарському кодексі України, Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про інформацію» та деякими інших нормативно-правових актах.
Основні положення щодо комерційної таємниці передбачені Цивільним кодексом України згідно ч.1 ст. 420, ч.1, 2 статті 505 якого комерційна таємниця є об’єктом права інтелектуальної власності та до неї відноситься інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невід’ємною та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Дещо схоже визначення містить і ст. 162 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. При цьому згідно ч.1 ст. 36 Господарського кодексу України відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.
За таких обставин до комерційної таємниці можуть відноситись відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, що відповідають наступним ознакам:
1) відомості є невідомими для інших осіб у зв’язку із чим вони мають комерційну цінність;
2) до відомостей відсутній вільний доступ третіх осіб та такі відомості не відносяться до інформації, що згідно закону не може належати до комерційної таємниці (має загальнодоступний характер);
3) володілець таких відомостей визначив їх як комерційну таємницю та вживає інші належні заходи щодо охорони їх конфіденційності.
За загальним правилом, передбаченим ст. 506 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, до яких в тому числі належить право на використання, виключне право дозволяти використання комерційної таємниці іншим особам, належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею. При цьому згідно ч.2 ст.162 Господарського кодексу України, ст. 508 Цивільного кодексу України комерційна таємниця та права інтелектуальної власності на комерційну таємницю охороняються доти, доки така комерційна таємниця відповідає зазначеним вище ознакам.
Варто також зазначити, що особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд, проте якщо ця інформація здобута протиправним шляхом, то відповідальність за ці дії настає відповідно до діючого законодавства.
Загалом, законодавство України передбачає кримінальну (ст.ст. 231, 232 Кримінального кодексу України), адміністративну (ст.164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення), цивільно-правову та іншу відповідальність за порушення законодавства в сфері захисту комерційної таємниці. Зокрема, стаття 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачає, що за вчинення суб’єктами господарювання дій, що підпадають під визначення недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України може бути накладений штраф у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, а у випадках, коли доходу (виручки) немає або відповідач не надав відомостей про розмір доходу (виручки) – до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Більш того, відповідно до ч.3 ст.162 Господарського кодексу України особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб’єкту господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону.
Як вже зазначалось вище, треті особи несуть відповідальність не тільки за неправомірне використання комерційної таємниці, яким визнається впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять комерційну таємницю, а й за її неправомірне добування протиправним способом, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання; розголошенням комерційної таємниці, а саме ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання; схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.
5 листопада 2008 року Кабінетом міністрів України було схвалено Концепцію проекту Закону України «Про охорону прав на комерційну таємницю», але подальшого руху в цьому питанні зроблено не було. На нашу думку, прийняття подібного закону забезпечило б застосування системного підходу до правового регулювання відносин, пов’язаних з охороною комерційної таємниці і дало б можливість систематизувати, уточнити та доповнити положення законодавства з питань комерційної таємниці. А результатом було б забезпечення належного захисту прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю, що створило би умови для запобігання недобросовісній конкуренції у підприємницькій діяльності.