Юрист ЮФ “Центр правового консалтингу” Андрій Балицький дає коментар щодо заяви про перегляд заочного рішення суду

11 січня 2010 року мною, Юхименком Андрієм Савелійовичем, відповідачем по справі № 2-0230/09, було отримано копію заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року, у справі за позовом Іванова Василя Петровича до головного редактора газети «Київська зірка», про спростування недостовірної інформації.

Відповідно до цього рішення позовні вимоги Іванова В.П. було задоволено.

Вважаю за необхідне переглянути вказане заочне рішення з наступних причин.

В продовженні попереднього судового засідання по справі, яке відбулося 15 грудня 2009 року я не приймав участі, що підтверджується матеріалами справи, про дату наступного засідання по справі судову повістку не отримував. Проте, випадково мені стало відомо, що розгляд справи призначено на 25 грудня 2009 року на 15 годину. Оскільки на вказану дату у мене раніше вже була запланована поїздка за кордон, я керуючись положеннями Цивільного процесуального кодексу України, направив клопотання про відкладення розгляду справи № 2-0230/09. Дане клопотання було направлене до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення № ***** 21 грудня 2009 року. Вказаний лист надійшов до суду 25 грудня 2009 року, що підтверджується відміткою про вручення.

Проте з матеріалів справи вбачається, що клопотання чомусь було зареєстроване 26 грудня 2009 року за вх. № 1235 (а.с. 45), тобто після розгляду справи та винесення судом заочного рішення. Таким чином мої права як відповідача по справі були порушені оскільки частина 1 статті 224 ЦПК України передбачає право суду ухвалити заочне рішення виключно у випадку неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані не поважними.

Також внаслідок цього я був позбавлений можливості подати докази які мають суттєве значення для вирішення справи, а саме:

— лист Кошового Іларіона Пилиповича до редакції газети «Київська Зірка» з доданими до нього копіями документів та фотографіями, в якому він повідомляв про численні порушення законодавства збоку Іванова В.П., і в якому він просив провести журналістське розслідування;

— практику вирішення такої категорії спорів Європейським Судом з прав людини та Верховного Суду України.

Зазначу, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди зобов’язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Також, в засіданні я мав намір заявити клопотання про залучення спеціаліста з питань практики Європейського Суду з прав людини щодо віднесення інформації оприлюдненої ЗМІ до категорії оціночних суджень, а також стосовно практики Європейського Суду відносно зняття обмежень на розповсюдження інформації стосовно особи у зв’язку з суспільною значимістю піднятих питань.

На підставі викладеного вище та керуючись статтями 228, 229 ЦПК України прошу:

— переглянути заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року по справі за позовом Іванова Василя Петровича до головного редактора газети «Київська зірка» про спростування недостовірної інформації;

— скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009  року;

— призначити справу за позовом за позовом Іванова Василя Петровича до головного редактора газети «Київська зірка» про спростування недостовірної інформації до розгляду в загальному порядку.

Додатки:

1) копія заяви про перегляд заочного рішення суду з доданими до неї документами для Позивача по справі;

2) копія клопотання про відкладення розгляду справи від 21 грудня 2009 року;

3) копія повідомлення про вручення поштового відправлення №  *****;

4) копія запрошення на Конференцію для керівників спеціалізованих ЗМІ, яка проводилася 24-26 грудня 2009 року в м. Москві;

5) копія авіаквитка — Київ – Москва — Москва – Київ;

6) копії авіаційних посадочних талонів.

Головний редактор

газети «Київська зірка»                                                                                    А.С. Юхименко

Представленный документ являет собой пример использования норм гражданского процессуального права о пересмотре заочного решения, принятого судом первой инстанции по результатам заочного рассмотрения гражданского дела.
Право на пересмотр заочного решения имеет своей целью создание условий для соблюдения процессуальных прав ответчика в гражданском процессе и обеспечения принципа состязательности сторон. Актуальность данного правового механизма подтверждается многочисленными нарушениями в части соблюдения судами всех предусмотренных процессуальным законодательством условий, необходимых для проведения заочного рассмотрения дела. Так, при наличии согласия истца, суд может утвердить заочное решение только в случае неявки в судебное заседание ответчика, который надлежащим образом уведомлен и от которого не поступило сообщение о причинах неявки, или если указанные им причины признаны судом неуважительными (часть 1 статьи 224 ГПК Украины). Однако, как свидетельствует судебная практика, зачастую заочное рассмотрение дела проводится при ненадлежащем уведомлении ответчика, следствием чего является нарушение процессуальных прав последнего и необъективное решение судебного спора.
В соответствии со статьей 228 ГПК Украины, ответчик, права которого в процессе вынесения заочного решения были нарушены, имеет право на обжалование такого решения путем обращения в суд, постановивший данное решение, с письменным заявлением о пересмотре заочного решения в 10-дневный срок со дня получения копии обжалуемого решения (что и демонстрирует представленный документ).
По результатам рассмотрения указанного заявления заочное решение может быть отменено в случае, если судом будет установлено, что ответчик не явился в судебное заседание и не сообщил о причинах неявки по уважительным причинам, и что доказательства, на которые он ссылается, имеют важное значение для правильного рассмотрения дела (часть 1 статьи 232 ГПК).
В контексте применения данной нормы необходимо отметить, что из содержания предоставленного заявления действительно усматривается уважительность причин неявки ответчика в судебное заседание 25 декабря 2009 года. При этом очевидно, что судом был допущен ряд нарушений процессуального законодательства в процессе заочного рассмотрения дела, поскольку на момент утверждения решения 25 декабря 2009 года материалы дела указывали на то, что ответчику не было известно о проведении судебного заседания 25 декабря 2009 года, а именно: на предыдущем заседании (15 декабря 2009 года) ответчик отсутствовал, повестка о проведении судебного заседания 25 декабря 2009 года ему вручена не была, а ходатайство ответчика было зарегистрировано судом только 26 декабря 2009 года (т.е. на следующий день после принятия решения). В этом случае суд, согласно пункту 1 части 1 статьи 169 ГПК Украины, должен был отложить рассмотрение данного дела с целью последующего надлежащего уведомления ответчика.
Однако следует отметить, что ссылка на указанные нарушения при обосновании причин неявки в судебное заседание не гарантирует заявителю отмены заочного решения, поскольку, как уже отмечалось выше, для отмены заочного решения необходимо также, чтобы суд пришел к заключению, что доказательства, на которые ссылается ответчик в своем заявлении, имеют важное значение для правильного решения дела. В противном случае в удовлетворении заявления о пересмотре заочного решения будет отказано, и ответчик будет вынужден обжаловать заочное решение в общем порядке (часть 4 статьи 231 ГПК Украины).