Умови ексклюзивності в договорі, відповідно до законодавства України
Центр правового консалтингу
Open/Close Menu Юридическая фирма ЦПК Киев
умови ексклюзивності

У договірній практиці все частіше і частіше можна зустріти так звану «умову про ексклюзивність» – положення, що не дозволяє одному з контрагентів купувати аналогічний товар у конкурентів постачальника, надавати аналогічні послуги іншим клієнтам тощо.

По суті своїй пункт про ексклюзивність означає покладення на одну зі сторін зобов’язання негативного змісту – не вчиняти будь-яких дій, не укладати такі ж контракти і/або не співпрацювати на таких же умовах з іншими контрагентами (як правило, конкурентами контрагента, на користь якого встановлюється такий обов’язок).

Можливість покладення такого обов’язку на сторону є серйозною перевагою для виробника, який існує у висококонкурентному середовищі. Такий стан дозволяє обмежити співпрацю, а, значить, і конкуренцію свого бізнес-партнера в певній сфері з іншими виробниками. Як правило, ексклюзивність передбачає зустрічні грошові заохочення – контрагент бере на себе таке зобов’язання, отримує більш вигідні ціни, різні бонуси, знижки та інше.

Так, в ст. 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, згідно з яким сторони мають право погоджувати будь-які положення за умови, що вони відповідають загальним принципам законодавства і не суперечать імперативним нормам.

Однак пункт про ексклюзивність може розглядатися як такий, що не відповідає положенням законодавчих актів України. Право на укладання будь-яких угод і на здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законами України, входить у зміст поняття «правосуб’єктність» особи. Договір з положенням про заборону однієї зі сторін укладати такі ж контракти (купувати товари, надавати послуги і т.д.) з іншими юр- і фізособами, формально підпадає під угоду, що обмежує право-і дієздатність.

Відповідно до цивільного законодавства, усічення право- і/або дієздатності особи можливі виключно за судовим рішенням і в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами. Зокрема, застереження щодо укладання будь-яких видів угод передбачені для відносин представництва (ст. 238 ЦК України); для агентського договору (ч. 2 ст. 299 Господарського кодексу України); як особливі умови договору комерційної концесії (п. 2 і п. 3 ч. 1 ст. +1122 ЦК України).

У ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою для визнання угоди недійсною, є, серед іншого, порушення вимоги щодо неможливості змісту правочину суперечити ЦК України, іншим законодавчим актам і громадським моральним принципам. Виходячи із зазначеної логіки, пункт про ексклюзивність можна визнати недійсним (а якщо стороною угоди є фізособа, то це положення вважається недійсним в силу прямого припису ст. 27 ЦК України).

Крім того, обмеження в укладенні таких самих угод з іншими особами не слід розглядати як усічення правоздатності, оскільки: по-перше, особа добровільно взяла на себе це зобов’язання, тому є відповідність волі волевиявленню і, по-друге, обмеження завжди має тимчасовий, а іноді – територіальний характер.

Отже, доцільно, щоб обов’язок не укладати певні контракти був:

– максимально конкретизований (вказівкою на предмет, коло осіб та інші істотні риси вимоги утриматися від укладення таких самих контрактів);

– обмеженим часом дії договору (умова ексклюзивності, дія якої триває після закінчення контракту, викликає сумніви в дотриманні балансу інтересів контрагентів), а часто і територією (районом в області, містом, районом в місті);

– оплатний, тобто покладання на сторону цього обов’язку безпосередньо має бути пов’язане з одержанням ним майнового блага (таким благом не обов’язково повинні бути гроші, це можуть бути послуги).

У ч. 5 ст. 13 ЦКУ зазначено, що не допускається використання цивільних прав, зокрема, з метою неправомірного обмеження конкуренції, а в ч. 3 ст. 16 ЦКУ сказано, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 ЦКУ. Отже, якщо, скориставшись правом на свободу договору, контрагенти цим положенням обмежили конкуренцію, суд може відмовити у захисті такого права.

Якщо ми розглядаємо виключно сферу господарювання, і контрагентами виступають господарюючі суб’єкти, то ексклюзивність може бути розглянута як така, що порушує законодавство про захист економічної конкуренції. Адже пункт про ексклюзивність означає, що на час дії договору для контрагента (і для його клієнтів) не існуватиме вибору і вільної конкуренції серед інших потенційних постачальників, тобто відбувається звуження конкуренції в сфері взаємовідносин сторін, які між собою домовилися, і, відповідно, їх клієнтів.

Високий ризик відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, якщо укладений контрагентами договір буде містити зобов’язання продавця не реалізовувати обумовлений товар на будь-якій території ні самостійно, ні через посередника без згоди покупця.

Якщо АМКУ (Антимонопольний комітет України) виявить, що продавець єдиний виробник будь-якого товару (тобто лише у нього є всі ліцензії та технології для виробництва товару), це буде означати, що частка такого продавця на ринку становить 100%. З огляду на це, ексклюзивні положення договору, згідно з яким він відмовляється від самостійного продажу, створюють для покупця можливість одноосібно впливати на ринок, а це прямо обмежує і порушує конкуренцію.

Укладення договору з умовою ексклюзивності в деяких випадках може бути визнано обмеженням конкуренції, тому необхідно отримати кваліфіковану юридичну консультацію в кожному випадку укладання договору з такою умовою, незалежно від того, буде вона називатися ексклюзивною чи ні.


Ольга Хорошайло,

юрист ЮФ “Центр правового консалтингу”

ООО "Центр правового консалтинга". ® ЦПК. 2005-2019. Все исключительные права на весь материал, размещенный на сайте, принадлежат ООО " Центр правового консалтинга ". Размещение материалов сайта на других площадках допускается исключительно при указании прямой видимой ссылки на первоисточник.

Pacta Sunt Servanda