Податкові наслідки інвестицій в корпоративні права. Витрати на придбання цінних паперів у поатковому обліку

“Юридична газета” №39 від 28 вересня 2010 року. 
З огляду на наявність різної судової практики досить актуальним для платників податку на прибуток є питання щодо можливості віднесення до витрат в окремому податковому обліку фінансових результатів від операцій, пов’язаних із формуванням статутного капіталу господарських товариств в обмін на їх корпоративні права.

Так, у статті автором наводиться позитивна судова практика, що в цілому відповідає інтересам інвесторів. Зокрема, Вищий адміністративний суд України у справі за позовом ТОВ “Геолант” до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення в ухвалі від 06 травня 2010 року підтримав правову позицію нижчестоящих адміністративних судів, згідно з якою платник правомірно відніс до витрат суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду господарського товариства. Нажаль у цьому судовому рішенні основну увагу приділено правовій аргументації відносно інших епізодів щодо допущених платником податків порушень й не зовсім зрозуміло, виходячи з яких положень податкового законодавства суд прийшов до висновку щодо правомірності таких дій платника.

Проте є й інша судова практика, про яку необхідно згадати. Зокрема, Вищий адміністративний суд України у справі за позовом ЗАТ «Центральне» до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення в ухвалі від 30 жовтня 2008 року аналізуючи пункт 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дійшов протилежного висновку, а саме: віднесення позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду до складу «витрат» за операціями з цінними паперами і деривативами обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій неправомірним. Слід зазначити, що Верховний суд України (Постанова Колегії судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 17 березня 2009 року), по суті, підтримав правову позицію Вищого адміністративного суду України щодо неможливості віднесення до витрат сум прямих інвестицій у корпоративні права, викладену в ухвалі від 30 жовтня 2008 року, залишивши її в силі. Хоча й обґрунтував відмову в задоволенні касаційної скарги тим, що обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Таким чином, на перший погляд, наведена судова практика (Ухвала ВАСУ від 30 жовтня 2008 року та Ухвала ВАСУ від 06 травня 2010 року) є протилежною за змістом, зокрема, щодо застосування пункту 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Проте обставини, за яких застосовувалися положення податкового законодавства, у цих справах не є аналогічними.

Отже, в цілому відповідь на питання, а чи є правомірним віднесення платником податку до витрат сум прямих інвестицій у корпоративні права, залежить від певних фактичних обставин, які необхідно визначати в кожному конкретному випадку.