Юристи своїх рішень не змінюють. А ви не жалкуєте, що стали юристом?
В одиннадцатиклассників гаряча пора – здача випускних тестів, і попереду перший вагомий життєвий крок – вибір професії. Від його правильності багато в чому залежить, чи зможе людина реалізувати свій потенціал і одержувати дійсне задоволення від своєї діяльності. Ми вирішили поцікавитися думкою юристів про обрану професію, плани професійного росту й можливому застосуванні своєї праці в інших сферах юридичної практики.
Валентин Гвоздій, управляючий партнер юридичної фірми «Гвоздій і Оберкович» ще зі шкільних років мріяв про професії юриста, в університеті усвідомив, що хоче бути саме адвокатом. «Вибір професії був визначений властивим мені гострим відчуттям справедливості й високою її потребою в різних сферах громадського життя», – саме ці обставини зіграли визначальну роль у виборі професії, пояснює пан Гвоздій.
Ще в школі з вибором професії визначилася й Ольга Атаманчук, юрист юридичної фірми «Саєнко Харенко». Свій вибір вона пояснює так: «Мене завжди цікавила область юриспруденції. Крім того, знання й уміння, якими володіє юрист, необхідні кожному: знання своїх прав, володіння ораторським мистецтвом, уміння вести переговори й т.д. Теоретично, навіть якщо на певному життєвому етапі мені доведеться змінити сферу діяльності, це можна буде зробити досить легко завдяки вже придбаним навичкам і досвіду роботи в сфері юриспруденції».
Усвідомленим вибір професії був і в юриста міжнародної юридичної фірми Salans Сергія Мельника, причому наступна семирічна практика не змінила його думку: «Якби я зараз вибирав професію, то знову став би юристом». Юрист юридичної фірми «Центр правового консалтингу» Микола Осинский теж не змінив би своєму вибору. Леонід Сорока, адвокат Noerr Stiefenhofer Lutz: «Вибір професії зараз і чотирнадцять років тому – дві більші різниці. У виборі я не розчарований і ніколи ще не думав про зміну роду занять. Чому я зробив такий вибір, сказати не можу, напевно, прислухався до думки близьких мені людей».
Олександр Оніщенко, управляючий партнер адвокатської компанії «Правочин», давно дійшов висновку, що дуже мало найдеться юристів, які не вибрали б юриспруденцію знову, якби у них була така можливість. У правильності своїх висновків пан Оніщенко переконується щорічно, коли зустрічається зі своїми друзями й колегами «по цеху» – випускниками Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого: «І хоча пройшло вже більше десяти років від дня закінчення, кожний з нас залишається вірним обраній професії, а приклади зміни професії поодинокі. По-моєму, це свідчить відразу про декілька як об’єктивних, так і суб’єктивних моментів. Серед об’єктивних варто виділити затребуваність і престижність професії юриста в суспільстві, про що красномовно свідчать конкурс на вступ до юридичного факультету вузів країни. До суб’єктивного я б, напевно, відніс усвідомленість вибору професії й інтерес, що не припиняється, до неї протягом багатьох років».
Наші респонденти розділилися в думках, відповідаючи на запитання про те, яку б вони вибрали професію, якщо все-таки вирішили б піти з юриспруденції. Партнерові адвокатської компанії «Правочин» Олександрові Пащенко було б досить складно поміняти професію юриста, оскільки сприймає він її як мистецтво, що має під собою часто неординарну й завжди творчу основу. І якби пану Пащенко довелося перемінити професію, то обов’язково він вибрав би що-небудь творче, неабияке й небуденне: «Хотів би стати скульптором, але для цього заняття потрібний дар Божий, котрим я, на жаль, не наділений. У скульптора і юриста багато спільного. У рамках професії нам часто доводиться «ліпити» позицію в справі, «ліпити» з молодих юристів дійсних професіоналів і, нарешті, «будувати» свій юридичний бізнес».
Ольга Атаманчук на даний момент не розглядає можливість зміни професії. Однак, можливо, в майбутньому вона одержить другу вищу освіту економіста або політолога, це допоможе займатися юридичною практикою ще більш ефективно: «Найчастіше у своїй роботі юрист зіштовхується із самими непередбаченими ситуаціями, де корисними можуть бути знання різних професій: і економіста, і медика, і навіть програміста».
Микола Осінський якби вирішив перемінити професію, то шукав би професію, не настільки сполучену з постійним стресом. Сергій Мірошник теж дотримується такої точки зору: «Напевно, став би виноробом. На відміну від юриста, професія винороба є менш стресовою й напруженої, але не менш складною. Створення гарного вина – дуже непростий процес. Так що, як і в юридичній професії, тут завжди буде поле для самовдосконалення».
Після одержання юридичного утворення шляхів розвитку своєї кар’єри безліч: хтось іде працювати в юридичні фірми, хтось – in house юристом, хтось на держслужбу або займається приватною практикою. А скільки спеціалізацій існує!.. Цікаво, що б змінили юристи, плануючи свою кар’єру зараз?
Леонідові Сороці більше імпонує робота in house юриста у великому холдингу або великій компанії, тому що при рішенні правових питань проблема розглядається не тільки під різними кутами, але й зсередини, що дозволяє вирішити її й уникнути виникнення в майбутньому. Робота ж у юридичній компанії через об’єктивні причини не завжди дозволяє відповістити на запитання з урахуванням всіх аспектів, про які клієнт юриста може просто не проінформувати, що змушує тільки попереджати клієнта про потенційні ризики, а не уникати їх. Якщо порівнювати юриста з лікарем, то пан Сорока дотримується думки, що найвища кваліфікація лікаря – це сімейний лікар, а найвища кваліфікація юриста – in house lawyer, корпоративний юрист. «Звичайно, робота в юридичних компаніях дозволяє ставати фахівцем в одним-двох інститутах права, але це спеціалізація, здебільше не має такого прикладного характеру, як робота in house юриста. Остання в більшій мірі спрямована на забезпечення успішної роботи компанії або проекту в цілому. У такому контексті вирішується більш широка бізнес-проблема, а не вузьке правове завдання», – підкреслює різницю в роботі юристів Леонід Сорока.
Ольга Атаманчук, перед тим як стати співробітником юридичної фірми, мала досвід роботи in house юристом. Вона відзначає, що робота in house юриста не менш складна і перспективна, однак разюче відрізняється від діяльності юриста юридичної фірми.
Микола Осінський і Сергій Мельник віддали перевагу практиці в юридичній фірмі. Пан Осінський найбільше цікавиться корпоративним правом, на нього збирається робити акцент і в майбутньому, але разом з тим планує розвиватися й в інших галузях права. Пан Мельник спеціалізується в питаннях оподатковування й не має наміру в найближчому майбутньому міняти свою спеціалізацію: «Однак це не означає, що я не в змозі практикувати, наприклад, у сфері корпоративного права або нерухомості. При необхідності (наприклад, при істотному падінні попиту на певні послуги) кожний юрист повинен бути готовий працювати й в інших галузях права». На думку пана Мельника, юрист, у першу чергу, повинен бути загальним фахівцем, і тільки потім – вузько направленим. Дана теза особливо актуальна під час кризи, коли окремі фахівці стають менш затребуваними, підкреслює юрист Salans.
Не дуже давно на нашому сайті ми цікавилися, залишилися б вірні юристи своїй професії, якби зараз їм надали можливість зробити вибір. Результати опитування тільки підтверджують вищевказані думки, оскільки переважна більшість респондентів однаково вибрали б юриспруденцію.
Всі юристи, що коментували дану тему, не тільки не хотіли б змінити минуле, але й не планують іти з юриспруденції в найближчі 20-30 років. Плани самі різні: рости професійно (самому й компанії), стати партнером або керівником юридичного відділу/департаменту, «застати ті часи, коли в українських судах завжди будуть прийматися правові рішення».
Марина БАХОЛДІНА. “Юридична практика”