Договір на довірі. Врегулювання в договірному порядку питань використання реклами як об'єкта авторського права дозволить замовнику уникнути суперечок з її творцями - сpk.ua
Центр правового консалтингу
Open/Close Menu Юридическая фирма ЦПК Киев

Договір на довірі. Врегулювання в договірному порядку питань використання реклами як об’єкта авторського права дозволить замовнику уникнути суперечок з її творцями
“Юридична практика” №17 від 24 квітня 2012 року

Микола Осинський
Спеціально для «Юридичної практики»

Реклама давно і міцно зайняла свою нішу в нашому житті. Однак, незважаючи на значний оборот капіталу в сфері рекламних послуг, як рекламодавці, так і безпосередні виробники реклами часто нехтують належним оформленням прав на використовувані в рекламі об’єкти права інтелектуальної власності.

Реклама сама по собі є об’єктом інтелектуальної власності, а також може містити в собі кілька окремих творів або інших об’єктів. Практично в кожній рекламі використовуються об’єкти авторського і суміжного права, знаки для товарів і послуг (торгові марки) і комерційні найменування.

Зупинимося на використанні в рекламних цілях літературних і художніх творів, до яких відносяться письмові, фотографічні і музичні твори, а також інші твори, не обходиться без цієї перелік яких зазначений в статті 433 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Похідне рішення

Наприклад, рекламна брошура може містити такі об’єкти авторського права, як: статтю про товар, його фотографії або малюнки, при цьому саму брошуру можна розглядати як складний твір, що включає два і більше окремих об’єкта авторського права. Згідно зі статтею 441 ЦК України, використання твору, в тому числі, включає в себе випуск твору в світ, відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі (включаючи виготовлення його примірників), а також переклад, переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни. Тому перед тим як тиражувати рекламну брошуру, варто отримати дозвіл правовласників на її використання.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 435 та частиною 1 статті 437 ЦК України, авторське право виникає з моменту створення твору, а його первинним суб’єктом є автор твору. Так, автору спочатку належать немайнові права інтелектуальної власності, передбачені статтями 423 і 438 ЦК України, а також, за загальним правилом, передбаченим частиною 2 статті 440 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності.

Якщо твір, призначене для використання в рекламних цілях (за винятком творів образотворчого мистецтва), створюється на замовлення або в зв’язку з виконанням трудових обов’язків, то, згідно з частиною 1 статті 428, частиною 2 статті 429 і частиною 2 статті 430 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на нього будуть належати і здійснюватися творцем і замовником / роботодавцем спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. При цьому існує колізія між частиною 2 статті 429 ЦК України та частиною 2 статті 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (Закон про авторське право), яка передбачає, що на службовий твір майнові права належать роботодавцю, якщо інше не передбачено укладеними між сторонами трудових або цивільно-правовим договором (контрактом). Для створених на замовлення творів образотворчого мистецтва частиною 3 статті 1112 ЦК України передбачено особливі умови – майнові права інтелектуальної власності залишаються за автором твору, якщо інше не встановлено договором.

У будь-якому випадку всі умови використання об’єктів авторського права, створених в рекламних цілях, варто детально врегулювати в договірному порядку. Сторони можуть передбачити як відчуження майнових прав на такі об’єкти на користь замовника / виробника реклами, так і надання йому тимчасового дозволу на використання такого твору в межах, передбачених ліцензійним договором.

«Ліки» від спору

При укладанні договорів, пов’язаних з розпорядженням майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі на створені в рекламних цілях твори, необхідно враховувати передбачені законодавством вимоги до їх змісту, включаючи вимоги щодо істотних умов таких договорів. Це важливо, тому що незаконне використання об’єктів авторського права може не тільки спричинити за собою цивільно-правову відповідальність, в тому числі передбачену статтею 52 Закону про авторське право, але і послужити підставою для притягнення особи-правопорушника або посадових осіб правопорушника до адміністративної або кримінальної відповідальності .

В першу чергу, необхідно звернути увагу на те, що в ліцензійному договорі має бути чітко позначено право на використання і способи використання твору. В іншому випадку, згідно з частиною 6 статті 1109 ЦК України, такі права вважаються ненадання. Більш того, частина 2 статті 33 Закону про авторське право відносить до істотних умов договору про передачу прав на використання твору такі умови, як термін дії договору, спосіб використання твору, територію, на яку поширюється передане право, розмір і порядок виплати авторської винагороди. У ліцензійному договорі варто обумовлювати і те, чи надається ліцензія винятковою і чи допускається надання ліцензіатом права на використання об’єкта авторського права третім особам.

При цьому, укладаючи договори щодо розпорядження правами інтелектуальної власності, сторони іноді допускають деякі типові помилки. Наприклад, іноді в ліцензійних договорах або договорах про передачу виключних прав на твори, включаючи твори, створені для рекламних цілей, вказуються тільки назви творів без будь-якої додаткової інформації про них. Чи варто говорити, що в разі виникнення спору правонабувачі / ліцензіату буде складно довести, на використання якого саме твори він придбав майнові права або отримав ліцензію.

Бувають випадки, коли виробник реклами, підряду виготовити об’єкт авторського права (рекламу) і передати цей об’єкт і майнові права на нього замовнику для подальшого використання в рекламних цілях, залучаючи до створення реклами своїх працівників або третіх осіб, не обумовлює з ними аспекти виникнення або передачі майнових прав. Це може привести до виникнення несподіваних для замовника суперечок з авторами таких творів (реклами).

Крім того, не слід укладати ліцензійні договори до моменту створення об’єкта авторського права, так як, згідно з частиною 5 статті 1109 ЦК України, предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об’єкта інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були дійсними.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що при виготовленні і розміщенні реклами, яка є об’єктом авторського права, слід в договірному порядку врегулювати відносини в частині її використання. При цьому необхідно дотримуватися передбачених законодавством вимог до змісту договорів про передачу прав на використання твору, інших вимог законодавства, а також належним чином ідентифікувати об’єкти авторського права, права на які передаються правонабувачі.

Осинський Микола – юрист ЮФ «Центр правового консалтингу», м.Київ

ООО "Центр правового консалтинга". ® ЦПК. 2005-2019. Все исключительные права на весь материал, размещенный на сайте, принадлежат ООО " Центр правового консалтинга ". Размещение материалов сайта на других площадках допускается исключительно при указании прямой видимой ссылки на первоисточник.

Pacta Sunt Servanda